19.06.20 р. Україну облетіла сумна звістка про вчинення згвалтування у Львові, довкола якої і до  сьогодні " крутиться" чимало запитань. Причетність до важкого злочину " приписують " юному хлопцеві , власне, жителю району Левандівка, в якому , як розповідали раніше, трапилась біда. Судове слідство триває і до нині, а це вже 10-й місяць.  За цей час, юнаку неодноразово продовжували запобіжний захід у рамках досудового розслідування, зараз справа ведеться судом. Очевидно, досі немає достовірних   фактів, які б вказували на вчинення згвалтування саме підозрюваним, інакше як пояснити, чому досі немає місця звільнення під заставу або під домашній арешт ?  Варто відзначити, що у перші же дні, всупереч презумпції невинуватості , ім'я, фото  та інші конфіденціцні дані були оприлюднені працівниками ЗМІ без будь - якого факту доведення вини хлопцем.

Презумпція невинуватості в сенсі статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. П. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод говорить , що  "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку" Положення наведеної статті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод розкриває сутність та зміст однієї з найважливіших гарантій, закріплених в ній – презумпції невинуватості...

Історія сповнена багатьох незрозумілостей , як відгукуються жителі району.  Потерпіла сторона надто активно висловлює свою позицію у мережі Інтернет , що є загальнодоступною, а от з сім'єю підозрюваного нам потрібно було вийти на зв'язок, і ось що нам вдалось дізнатись про подробиці події .

Ми поспілкувавшись з мамою, батьком, сестрою , друзями, сусідами.

Сім'я вважає злочин непричетним до їхнього сина, хіба більше - спланованою акцією, яка мала на меті перерости у наклеп, що і відбулось.

 Багато моментів з події  потребують чіткого пояснення та поширення у маси , бо й справді чимало нестикувань криється у літній трагедії минулого року, розслідування якої, нагадаємо  ,триває й дотепер.

Так, у Львові, у Залізничному районному суді, суддєю  Палюх Наталією Михайлівною, розглядається справа згвалтування 11- річного хлопчика нібито 18-річним юнаком. З перших хвилин нашого розслідування виникає дуже багато запитань, відповіді на які підтверджують, що справа сфальшована "мусорами" і "шита біленькими нитками ", а обвинувачений 18-річний юнак, Мирослав Мартинюк, сидить 10 місяців у СІЗО. Сценарій злочину виконавцями був дуже добре зрежисований та підготовлений.  Та, в поспіхах працівники поліції робили безліч нерозумних помилок, про які ми запитуємо у цьому фільмі. Так, подія з нібито згвалтуванням мала місце 18.06.20 о 12:20, а працівники поліції  прибули на затримання уже до години часу, та ще й під причиною, нібито, скоєння ДТП. Найцікавіше - те, що місце їхнього прибуття- це зовсім не  адреса реєстрації проживання Мирослава, куди би мали спочатку прибути поліцаї.  Відповідь про такий малий термін " розкриття" і чому працівники поліції з'явились за зовсім іншою адресою напрошується сама собою. Постанова , з якою поліція приїхала на проведення обшуку датована числом 19.06.20 , невже це ще одна  описка , та ще й на день уперід?  Як бачимо, питань у цій справі  і казусів з боку поліції досить багато.

З перших фрагментів журналістського розслідування  виникають запитання до батьків потерпілого хлопчика:

• Яка адекватна мама буде сидіти вдома у своїй хаті і чекати доки гвалтівник закінчить свою справу надруги над її дитиною? Покажіть мені таку маму, а от Софія Яцків, саме так і зробила. За її показами, вона пробігла 200 метрів у хащі і подумавщи про небезпеку за своє життя та здоров’я – повернулася очікувати згвалтованого сина додому!!!!!! Чому не покликала на допомогу оточуючих людей – поблизу були як батьки, які гуляли на майданчику поблизу з дітьми, так і “дачники” які порпалися на городах, а в 30 метрах від початку стежки розташований 5-ти поверховий будинок. Тільки один крик – “рятуйте на допомогу” і пів квартала би були вже тут.
• Який адекватний батько буде розповідати про сімейну трагедію з таким задоволенням і захопленням, ніби це честь яка? Покажіть мені такого батька, а от Олег Яцків, саме так і зробив.
• Чому сім’я Яцківих скриває факти свого ранього знайомства з фігурантами цієї справи? Чому “вичещені” всі соцмережі, де це прослідковувалося?
• Чому Олег Яцків говорить неправду про ранішнє знайомство з директором Центру гідності дитини Христиною Хабат?
• Чому? Чому? Чому? Цих питань безліч….

Наше розслідування триває !....